Козацькому роду не буде переводу!

Учні ЗЗСО Берестечківський ліцей побували у історико-меморіальному заповіднику “Поле Берестецької битви. Козацькі могили”

1 жовтня українці  відзначають свято Покрови Пресвятої Богородиці. Воно було одним з найголовніших свят козаків, адже 
козаки вшановували Покрову як свою покровительку, за що і отримало другу назву – Козацька Покрова.

З метою виховання  патріотизму  в учнівства  та ознайомлення дітей з історією і культурними місцями України саме в цей день   групою учнів  5-А та 5-Б класів з учителями  відвідали  національний історико-меморіальний заповідник “Поле Берестецької битви. Козацькі могили”  в  с. Пляшева  Рівненської  області.

Учні побували у музеї, де екскурсовод показала їм схему битви під Берестечком та розповіла , як вона відбувалась. Діти мали змогу побачити  діаграму, яка зображує атаку підрозділів Яреми Вишневецького на польові укріплення Б. Хмельницького. З цікавістю школярі розглядали  у вітринах козацьку зброю того часу: гармати, кулі, мушкети, стріли, ціпи, коси, сокири і ножі та порівнювали  її з польськими пістолями, шаблями. Їхню увагу привернули також  тогочасні побутові речі:  приладдя писаря гетьманської канцелярії (каламарі-чорнильниці), козацькі люльки. Особливо запала у серце розповідь про Козакову  яму – озерце посеред болотяної заплави, де один з останніх козаків боронився з човна. Спершу три години відстрілювався з мушкета, потім (маючи 14 ран!) захищався косою, а на пропозицію самого короля скласти зброю відповів, що за життя уже не дбає.

У Михайлівській церкві , де молився та приймав Святе Причастя перед боєм сам Б.Хмельницький, екскурсанти мали можливість розглянути іконостас, підійти до ікони святої Варвари, помолитись за добру долю рідної України.

Пізніше діти побували у гробниці під Георгіївською церквою, де поховано останки більше сотні козаків, помолились за душі полеглих у бою. Пригадавши сьогоденні події в рідній Україні , учні були тривожно вражені побаченим.

Особливо цікавою  була участь у святковому прийомі у козачата, де маленькі українці  голосно промовляли клятву на вірність Україні, опустившись на коліно, трепетно цілували державний прапор та посвячувались шаблею у борців – патріотів за свій рідний край. А для міцного здоров’я отець рясно скропив голівки діточок святою водою.

На завершення свята маленькі козачата мандрували алеєю по рівнині, де в 1651р відбулася битва,  до пам’ятника козакам, робили на пам’ять світлини, а потім  смакували гарячим козацьким кулішем, приготовленим у великому казанку .

Козацькому роду не буде переводу! – з впевненістю говорять батьки, узагальнюючи почуте з дитячих розповідей про незабутні враження від екскурсії.